Персоналії

Художник-постановник
На відміну від театру живого плану, ляльковий за своєю природою є анти побутовим, надпобутовим, що тяжіє до поетичних узагальнень, пошуку замінників, знаків, символів, метафор - одне слово, це театр поетичного перетворення. А головною особою в цьому перетворенні є, звісно, театральна лялька, той знак який за бажанням художника може відтворити на сцені всю світову драматургію від Софокла до Брехта, та водночас розповісти історію чарівного капелюха або срібної зірочки.
Художник-постановник херсонського театру ляльок Ольга Войткевич-Шевченко прийшла до театру у 2007р. після закінчення Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Художниця дивовижно відчуває форму та характер ляльки. Від задуму на ескізі до його втілення у поролоні чи пап'є-маше вона виношує своє творіння як мати дитину, наділяючи майже людськими якостями. Бо лялька має ожити у руках актора та відкрити глядачу цілий вигаданий світ. От що Ольга Євгенівна каже про свою роботу:
..."Адже ляльки - достатньо демократичний жанр. Дійсно, хіба кожна авторська лялька повинна неодмінно бути художньою? Якби це трапилося, це було б все одно, неначебто всі люди стали раптом красивими. Погодьтеся, це б було жахливо - зникло б саме поняття краси. Звичайно, кожному хочеться визнання, але перш, ніж назвати свій твір "Художньою лялькою" (а себе, відповідно - "Художником по ляльках") треба пам'ятати, що найвірніший спосіб не стати художником - це вирішити, що ти вже ним став".
Дійсно шлях будь якої творчої людини, це шлях до вдосконалення своєї творчості, вічний шлях сповнений боротьбою зі своїм внутрішнім "Я". Ольга Войткевич-Шевченко іде цім шляхом і вже встигла чимало зробити. Її вистави займають гідне місце у сьогоднішньому репертуарі театру: "Казка про Діда, Бабу та курочку Рябу" В.Маслова, "Дюймовочка" Г.Х.Андерсена, "Лис-хитрун" П.Павловскіса, "Квітка бажання" Д.Драпіковського (за мотивами казки Д.Радарі).